попович
ПОПО́ВИЧ, а, ч. Син попа; хлопець, чоловік попівського роду.
— Витри ніс! — гукнув панотець і грізно поглянув на маленького поповича, що сидів на стільчику коло Насті (Коцюб., І, 1955, 56);
— Місцевий. З Новобугівки. — Куркуленко? Попович? — З бідняків (Стельмах, II, 1962, 157).
Словник української мови (СУМ-11)