1. Словник української мови в 11 томах

попович

ПОПО́ВИЧ, а, ч. Син попа; хлопець, чоловік попівського роду.

— Витри ніс! — гукнув панотець і грізно поглянув на маленького поповича, що сидів на стільчику коло Насті (Коцюб., І, 1955, 56);

— Місцевий. З Новобугівки. — Куркуленко? Попович? — З бідняків (Стельмах, II, 1962, 157).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Попович — Попо́вич прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. попович — -а, ч. Син попа; хлопець, чоловік попівського роду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попович — ПОПО́ВИЧ, а, ч. Син попа; хлопець, чоловік попівського роду. – Витри ніс! – гукнув панотець і грізно поглянув на маленького поповича, що сидів на стільчику коло Насті (М. Коцюбинський); – Місцевий. – З Новобугівки. – Куркуленко? Попович? – З бідняків (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  4. Попович — див. Попович, Мирослав Володимирович Філософський енциклопедичний словник
  5. попович — Попо́вич, -ча, -чеві; -вичі, -чів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. попович — Попо́вич, -ча м. Поповичъ, сынъ попа. Словник української мови Грінченка