попов'язати
ПОПОВ'ЯЗА́ТИ, в'яжу́, в'я́жеш, док., кого, що і без прям. дод., розм.
В'язати тривалий час; пов'язати багато.
– Я на своєму віку доволі попов'язала ран козацьких, да й Леся моя до сього діла здатна (П. Куліш);
Держалась же Конониха за те життя, як борона за траву! Держалась за “те”, щоб щодня до схід сонця встати..; після пополоти на городі, аж коліна зомліють, або попов'язати в спеку, зігнувши спину дугою так, що після, як зв'язана лозина, й не розігнешся (Грицько Григоренко);
– Атож, замолоду відтупала собі ноги, ходячи за панською жниваркою. Попов'язала вже я тих снопів, і не злічиш (Л. Юхвід).
Словник української мови (СУМ-20)