Словник української мови у 20 томах

попоговорити

ПОПОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм.

Говорити багато разів; говорити тривалий час.

– Ви, Прокоповичу, його мало знали, а я то чималенько з ним попоговорив (А. Іщук).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. попоговорити — попоговори́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. попоговорити — -ворю, -вориш, док., розм. Говорити багато разів; говорити тривалий час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попоговорити — ПОПОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм. Говорити багато разів; говорити тривалий час. — Ви, Прокоповичу, його мало знали, а я то чималенько з ним попоговорив (Іщук, Вербівчани, 1961, 99).  Словник української мови в 11 томах
  4. попоговорити — Попоговори́ти, -рю́, -риш гл. Поговорить много.  Словник української мови Грінченка