попоговорити

ПОПОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм. Говорити багато разів; говорити тривалий час.

— Ви, Прокоповичу, його мало знали, а я то чималенько з ним попоговорив (Іщук, Вербівчани, 1961, 99).

Значення в інших словниках

1. попоговорити — попоговори́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попоговорити — -ворю, -вориш, док., розм. Говорити багато разів; говорити тривалий час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попоговорити — ПОПОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм. Говорити багато разів; говорити тривалий час. – Ви, Прокоповичу, його мало знали, а я то чималенько з ним попоговорив (А. Іщук).  Словник української мови у 20 томах
4. попоговорити — Попоговори́ти, -рю́, -риш гл. Поговорить много.  Словник української мови Грінченка