1. Словник української мови в 11 томах

попоговорити

ПОПОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм. Говорити багато разів; говорити тривалий час.

— Ви, Прокоповичу, його мало знали, а я то чималенько з ним попоговорив (Іщук, Вербівчани, 1961, 99).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попоговорити — попоговори́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попоговорити — -ворю, -вориш, док., розм. Говорити багато разів; говорити тривалий час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попоговорити — ПОПОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док., розм. Говорити багато разів; говорити тривалий час. – Ви, Прокоповичу, його мало знали, а я то чималенько з ним попоговорив (А. Іщук). Словник української мови у 20 томах
  4. попоговорити — Попоговори́ти, -рю́, -риш гл. Поговорить много. Словник української мови Грінченка