пополамати
ПОПОЛАМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, розм.
1. Ламати багато разів, тривалий час.
2. у сполуч. зі сл. себе, перен. Робити над собою зусилля багато разів, докорінно міняючи характер, звички.
Щоб стати гідним цієї дівчини, ох, і доведеться йому себе пополамати... (Ю. Шовкопляс).
◇ (1) Пополама́ти [собі́] го́лову – те саме, що Лама́ти / полама́ти [собі́] го́лову (дуже довго, тривалий час) див. лама́ти.
– Та й “одчоти” ваші поплутані. Господи, скільки я голову пополамав, поки дошпортався в чім діло... (І. Нечуй-Левицький);
(2) Пополама́ти ру́ки (рук) – переживати, страждати тривалий час; настраждатися дуже.
А то, як вигнала мене свекруха, .. що я пополамала рук!.. (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)