пополовині
ПОПОЛОВИ́НІ, присл.
Те саме, що попола́м.
– Будем вважати, тату, що вас є двоє і нас двоє – я і жінка. Значить, все треба поділити пополовині (М. Стельмах);
Чіпка пильно дивився на діда .. Лице аж пополотніло, .. а очі сухі-сухі, горіли, налиті сльозами пополовині з кров'ю (Панас Мирний);
Швидко й світло згасло; поснули панни тонким, чуйним сном, а більш того – дрімотою, пополовині з мріями (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)