пополоскати

ПОПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, що.

Док. до полоска́ти.

Так-сяк дотяглася вона туди, пополоскала, позв'язувала і стала п'ястися на гору (Л. Яновська);

– Пополощи гарненько рот, щоб не зосталося у роті сиру, щоб часом завтра, не хотячи, не оскоромився (Г. Квітка-Основ'яненко);

Приходите ви до моря, умочуєте ліву ногу й, вигукнувши – ох! – витягуєте назад .. Пополоскали, і хватить! (О. Ковінька).

◇ (1) Пополоска́ти зу́би чим і без дод., жарт. – випити незначну кількість алкогольного напою; трохи випити.

[Денис:] Ото либонь Гарасим кладе стіжок, чи нема в нього хоч капелини [горілки], щоб хоч зуби пополоскать? (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. пополоскати — пополоска́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пополоскати — -ощу, -ощеш, перех. Док. до полоскати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пополоскати — пополоска́ти / полоска́ти в ро́ті (зу́би, го́рло і т. ін.) чим і без додатка, жарт. Випити незначну кількість алкогольного напою; трохи випити. Та й де їм (молодим), вишкваркам, горілку ту круглять (пити) ..  Фразеологічний словник української мови
4. пополоскати — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. пополоскати — ПОПОЛОСКА́ТИ, ощу́, о́щеш, перех. Док. до полоска́ти. Так-сяк дотяглася вона туди, пополоскала, позв’язувала і стала п’ястися на гору (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах
6. пополоскати — Пополоскати, -щу, -щеш гл. Пополоскать. Ми (гуси) попливем да нош пополощем. Рудч. Ск. І. 10.  Словник української мови Грінченка