пополоти

ПОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., що.

1. Док. до поло́ти.

– Ти б пополола бурячки, Галочко. – А я вже й повиполювала (Ганна Барвінок);

Вийшла мати з дітьми в поле: – Нуте, ручки молоді, як оцей льонок Пополем – пополуднуєм тоді (П. Тичина).

2. Полоти якийсь час.

Держалась же Конониха за те життя, як борона за траву! Держалась за “те”, .. щоб попоїсти хлібця чорного з сіллю; після пополоти на городі (Грицько Григоренко);

– Ото як пополола колись на вгороді, щось у мене у попереці тріснуло, а тепер коле та й коле, так і штрика! Ох! (Остап Вишня).

Значення в інших словниках

1. пополоти — пополо́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пополоти — -полю, -полеш, док., перех. 1》 Док. до полоти. 2》 Полоти якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пополоти — ПОЛО́ТИ (очищати поле, город і т. ін. від бур'янів), ПРОПО́ЛЮВАТИ, ВИПО́ЛЮВАТИ. — Док.: пополо́ти, прополо́ти, ви́полоти. Дарку посилали й саму в двір до легшої роботи: квіток полоти, кревавник для індиків збирати (Леся Українка); Одного ранку...  Словник синонімів української мови
4. пополоти — ПОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., перех. 1. Док. до поло́ти. — Ти б пополола бурячки, Галочко. А я вже й повиполювала (Барв., Опов.., 1902, 5); Вийшла мати з дітьми в поле: — Нуте, ручки молоді, як оцей льонок Пополем — пополуднуєм тоді (Тич.  Словник української мови в 11 томах