пополоти

пополо́ти

-полю, -полеш, док., перех.

1》 Док. до полоти.

2》 Полоти якийсь час.

Значення в інших словниках

1. пополоти — пополо́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пополоти — ПОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., що. 1. Док. до поло́ти. – Ти б пополола бурячки, Галочко. – А я вже й повиполювала (Ганна Барвінок); Вийшла мати з дітьми в поле: – Нуте, ручки молоді, як оцей льонок Пополем – пополуднуєм тоді (П. Тичина).  Словник української мови у 20 томах
3. пополоти — ПОЛО́ТИ (очищати поле, город і т. ін. від бур'янів), ПРОПО́ЛЮВАТИ, ВИПО́ЛЮВАТИ. — Док.: пополо́ти, прополо́ти, ви́полоти. Дарку посилали й саму в двір до легшої роботи: квіток полоти, кревавник для індиків збирати (Леся Українка); Одного ранку...  Словник синонімів української мови
4. пополоти — ПОПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, док., перех. 1. Док. до поло́ти. — Ти б пополола бурячки, Галочко. А я вже й повиполювала (Барв., Опов.., 1902, 5); Вийшла мати з дітьми в поле: — Нуте, ручки молоді, як оцей льонок Пополем — пополуднуєм тоді (Тич.  Словник української мови в 11 томах