попонудити

ПОПОНУ́ДИ́ТИ, джу, диш. док., розм.

1. Знемагати від нудьги тривалий час.

2. безос. Нудити кого-небудь тривалий час.

◇ (1) Попону́ди́ти сві́том – жити в тяжких умовах, зазнаючи нестачі в усьому, страждати якийсь час.

А то, як вигнала мене свекруха, щоб їй за неправду важко дихати, .. що я світом попонудила, що я пополамала рук!.. (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. попонудити — попону́ди́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попонудити — -джу, -диш, док., розм. 1》 Знемагати від нудьги тривалий час. 2》 безос. Нудити кого-небудь тривалий час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попонудити — ПОПОНУ́ДИ́ТИ, джу, диш. док., розм. 1. Знемагати від нудьги тривалий час. ◊ Попону́ди́ти сві́том — дуже переживати, страждати тривалий час. А то, як вигнала мене свекруха, щоб їй за неправду важко дихати, .. що я світом попонудила, що я пополамала рук!..  Словник української мови в 11 томах
4. попонудити — Попонуди́ти, -джу́, -диш гл. Томиться много, тосковать. см. нудити. Що я попотужила, що я світом попонудила. Г. Барв. 433.  Словник української мови Грінченка