попоплакати

ПОПОПЛА́КАТИ, а́чу, а́чеш, док., розм.

Плакати багато разів, тривалий час; наплакатися добре.

Провела його за село, того чоловіка, попоплакала... (Марко Вовчок);

Що вона попоплакала .. так годів зо три або й з чотири (Ганна Барвінок);

– Тобі, Явдохо, наказ: перебиратись з дочкою у двір .. – Господи! що ми тоді з матір'ю попоплакали та попокляли свою долю! (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. попоплакати — попопла́кати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попоплакати — див. плакати  Словник синонімів Вусика
3. попоплакати — -ачу, -ачеш, док., розм. Плакати багато разів, тривалий час; наплакатися добре.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попоплакати — ПОПОПЛА́КАТИ, а́чу, а́чеш, док., розм. Плакати багато разів, тривалий час; наплакатися добре. Провела його за село, того чоловіка, попоплакала… (Вовчок, І, 1955, 12); Що вона попоплакала.. так годів зо три або й з чотири (Барв., Опов..  Словник української мови в 11 томах
5. попоплакати — Попоплакати, -плачу, -чеш гл. Много плакать, наплакаться. Стара тії листи що-дня вичитує, — і попоплаче над ними, і попосміється. МВ. (О. 1862. III. 35). Що попоплакала мати наша покійна за батьком! О. 1862. X. 33.  Словник української мови Грінченка