попоробити

ПОПОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. попоро́блять; док., розм.

Працювати тривалий час.

Ти ще молода дитина: тобі тільки дев'ятнадцятий пійшов. Ще годів п'ять попороби, тоді й сам порозумнішаєш (Ганна Барвінок);

// Працювати якийсь час.

– Спершу було важко жать, – оповідав батько, – здорово лоскотало в поясниці, а як попоробив тижнів зо два, то звик (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. попоробити — попороби́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. попоробити — -роблю, -робиш; мн. попороблять; док., розм. Працювати тривалий час. || Працювати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попоробити — ПОПОРОБИ́ТИ, роблю́, ро́биш; мн. попоро́блять; док., розм. Працювати тривалий час. Ти ще молода дитина: тобі тільки дев’ятнадцятий пійшов. Ще годів п’ять попороби, тоді й сам порозумнішаєш (Барв., Опов.., 1902, 246); // Працювати якийсь час.  Словник української мови в 11 томах
4. попоробити — Попоробити, -блю, -биш гл. Поработать много, наработаться. Попороби до поту, то й попоїси в охоту. Грин. II. 309.  Словник української мови Грінченка