попорядкувати

ПОПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш.

Док. до порядкува́ти.

[Мартин:] Осьма година, а ти ще не встиг тут попорядкувати! (І. Франко);

Тривайте, братчики, не так ми сидимо, Ось зараз я попорядкую... (Л. Глібов);

– Ну, поведи ж нас, розумнице, покажи все й попорядкуй, бо тебе батько тут головою настановив (М. Старицький);

Василько вичікував, коли розійдуться робітники. Сьогодні він востаннє попорядкує так у колибі, щоб люди про нього добре пам'ятали, і піде (А. Турчинська);

* Образно. [Храпко:] Прибадьорись лишень, Василю! попорядкуй у своїй голові. То з переляку твої думки урозтіч розлетілися (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. попорядкувати — попорядкува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. попорядкувати — -ую, -уєш. Док. до порядкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попорядкувати — ПРИБИРА́ТИ де, що (надавати приміщенню або території охайного вигляду), ПОРЯДКУВА́ТИ де, ОПОРЯДЖА́ТИ (ОПОРЯ́ДЖУВАТИ) що, ЧЕПУРИ́ТИ що, ПРИБИРА́ТИСЯ де, розм., ВИЧЕПУ́РЮВАТИ що, розм., ПРЯ́ТАТИ де, діал., ПОПРЯ́ТУВАТИ де, діал., ОПРЯ́ТУВАТИ що, діал.  Словник синонімів української мови
4. попорядкувати — ПОПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш. Док. до порядкува́ти. [Мартин:] Осьма година, а ти ще не встиг тут попорядкувати! (Фр., IX, 1952, 361); Тривайте, братчики, не так ми сидимо, Ось зараз я попорядкую… (Гл., Тв.  Словник української мови в 11 томах