попосидіти
ПОПОСИ́ДІТИ, джу, диш, док.
1. Сидіти де-небудь тривалий час.
І попосиділа ж вона під поштою не годину, дожидаючись (Ганна Барвінок).
2. Перебувати де-небудь тривалий час.
[Храпко:] Нехай же тепер розумний та й на кухні попосидить [Петро]; людської страви попоїсть... (Панас Мирний).
3. Навчатися де-небудь тривалий час.
[Печариця:] В бурсі попосидь літ десять-дванадцять, та от тобі тільки й ходу, що учителем! (Панас Мирний).
4. Бути ув'язненим тривалий час.
Гущу прийняли добре .. – Що, попосидів? – Мовляв, знаєм, за що (М. Коцюбинський).
5. над чим. Виконувати яку-небудь складну, копітку роботу тривалий час.
Довелося посидіти над контрольними задачами.
6. на чому, у сполуч. зі сл. каша, хліб і т. ін. Харчуватися чим-небудь одним тривалий час.
[Печариця:] А якби вони [студенти] попосиділи дома на гречаній каші, з книшами, а в бурсі – на червивій тарані, то не тієї б заспівали! (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)