попотішитися
ПОПОТІ́ШИТИСЯ, шуся, шишся, док., розм.
Тішитися якийсь час; натішитися добре.
Млин все стогнав, самітний на степу .. Микиті цей чорний одинокий остяк здавався за рідного брата .. Остяк заскрипів й увесь похитнувся. – Скрипиш?.. Скрипи!.. попотішаться [люди] ще твоїм стогоном, поки прирозуміють, яким побитом з твого порохниння найбільше користі потягти, – промимрив про себе дід і похнюпився (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)