попоходити
ПОПОХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, док., розм.
Ходити багато разів, якийсь час; находитися добре.
Попоходили [дівчата] укупі по гаю, послухали, як листя шумлять, як вода точиться, та й додому прийшли (Марко Вовчок);
– Скільки він попоходив до Лаври, до пещер [печер]! – Скільки раз їздив він і в Почаївську Лавру! (І. Нечуй-Левицький);
Почала вона голосити та проклинати .. – Ой бідні мої ніженьки, скілько то ви попоходили, скілько ви намерзлися, а до якого лиха доходились! (Грицько Григоренко);
// Відвідувати що-небудь якийсь час.
– Призвело мене віддати його [брата] до церковної школи: попоходив чотири зими, навчивсь чи ні чому путньому, а у грамотії пошився: у помічники до писаря поступив (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)