поприще
ПО́ПРИЩЕ, а, с.
1. книжн., рідко. Сфера, галузь людської діяльності; нива, поле.
Робота з листами – це те важливе поприще, де вирішуються наші повсякденні справи (з газ.);
На поприщі науки.
2. Давня міра довжини; гони (див. го́ни² 1).
– Дідусю! А до Володимира ще далеко? – І далеко, і недалеко, – тягне дідусь, і в його очах спалахують лукаві іскринки. – Поприщ буде двадцять і п'ять (А. Хижняк);
Вздовж ріки Хебар Самуїл пройшов майже до самого Одрина, потім спинився за два поприща від города (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)