попробувати
ПОПРО́БУВАТИ, ую, уєш, док.
1. що. Визначити на дотик температуру, твердість, пружність і т. ін. якоїсь речовини.
Володя попробував рукою воду й відчув, що вона холодна (М. Трублаїні);
// Перевірити на дотик якість чого-небудь.
Взяв [Ант] у руки зроблений з .. кості лук, попробував тетиву (С. Скляренко);
Попробував [вождь індійців] пучкою гостроту леза [ножа] (Ю. Бедзик);
// Випробувати в дії, застосувати з метою випробування що-небудь.
Уже він і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять (Григорій Тютюнник);
[Психіатр:] Якщо безсоння й біль голови не уступить перед бромом, тоді попробуємо морфій... (Леся Українка);
// Помацавши, пересвідчитися в наявності чого-небудь.
– Ні, далі, мабуть, я з тобою не піду, Вутанько... – Вона мимохіть попробувала рукою кобуру з револьвером. – Бо, чого доброго, ще в пастку заведеш (О. Гончар).
2. що і без дод., розм. Те саме, що покуштува́ти.
– Ану, товаришу, попробуй і ти та й скажи: чи пили ми таке у Туреччині (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Попробуйте пиріжки – не знаю, які вони в мене вдалися (Ю. Збанацький);
// З'їсти дуже мало чого-небудь.
Засумував Кузьма Сукачов. Сховав ковбасу і булку до кишені – навіть не попробував (А. Шиян);
// перен. Зазнати лиха, тяжкого життя, важкої праці і т. ін.; скуштувати.
[Другий молодий ткач:] Нехай і вони [фабриканти] попробують, як голод пече (Леся Українка);
Доводилось і через болота брести, і в лісах ховатися, і днювати біля кіп та стогів – всього попробували (А. Шиян).
3. перев. з інфін. Зробити спробу виконати якусь дію, роботу; спробувати.
Він попробував вивести сю співанку своїм здоровим вівчарським голосом, але ні, якось не йшло (І. Франко);
Хтось подає думку попробувати пробратись по дну рову (О. Гончар);
На ній [продухвині] стоїть бовдур дерев'яний. Попробував його хитнути – де там! (Г. Хоткевич);
// тільки наказ. сп. попро́буй, розм. Спромогтися виконати, здійснити що-небудь.
Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Я. Щоголів);
Для хлібороба це страх яке каліцтво, попробуй з однією ногою орати і сіяти, косити і молотити (І. Цюпа).
4. перев. з інфін. Зважитися, насмілитися.
Чужі всі були, чужі доокола. Вороги. Знала, що якби попробувала розказати кому-будь, .. то й він би зрадив (Г. Хоткевич);
Най лиш попробують – я покажу їм! Візьму-таки костура! (Д. Павличко);
// тільки наказ. сп. попро́буй, попро́буйте, розм. Уживається як погроза або як застереження не робити чого-небудь.
– Не смійтеся, – кажу, – як розсердите мене, то я вам і вікна повибиваю. – Попробуй, – кажуть, – то ми тебе зв'яжемо і під нари кинемо! (О. Стороженко);
– Ось ну-ну! – грізно глянувши та зложивши кулаки, каже [голові] Чіпка. – Ось попробуй... Ось тобі хрест – голова на в'язах не всидить! За що ти мене в'яжеш, га? (Панас Мирний).
(1) Попро́бувати ща́стя – те саме, що Спро́бувати / про́бувати ща́стя (уда́чі) (див. спро́бувати).
Хома хотів попробувати щастя (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)