попробувати

ПОПРО́БУВАТИ, ую, уєш, док.

1. що. Визначити на дотик температуру, твердість, пружність і т. ін. якоїсь речовини.

Володя попробував рукою воду й відчув, що вона холодна (М. Трублаїні);

// Перевірити на дотик якість чого-небудь.

Взяв [Ант] у руки зроблений з .. кості лук, попробував тетиву (С. Скляренко);

Попробував [вождь індійців] пучкою гостроту леза [ножа] (Ю. Бедзик);

// Випробувати в дії, застосувати з метою випробування що-небудь.

Уже він і коси помантачив, уже й попробував, чи добре косять (Григорій Тютюнник);

[Психіатр:] Якщо безсоння й біль голови не уступить перед бромом, тоді попробуємо морфій... (Леся Українка);

// Помацавши, пересвідчитися в наявності чого-небудь.

– Ні, далі, мабуть, я з тобою не піду, Вутанько... – Вона мимохіть попробувала рукою кобуру з револьвером. – Бо, чого доброго, ще в пастку заведеш (О. Гончар).

2. що і без дод., розм. Те саме, що покуштува́ти.

– Ану, товаришу, попробуй і ти та й скажи: чи пили ми таке у Туреччині (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Попробуйте пиріжки – не знаю, які вони в мене вдалися (Ю. Збанацький);

// З'їсти дуже мало чого-небудь.

Засумував Кузьма Сукачов. Сховав ковбасу і булку до кишені – навіть не попробував (А. Шиян);

// перен. Зазнати лиха, тяжкого життя, важкої праці і т. ін.; скуштувати.

[Другий молодий ткач:] Нехай і вони [фабриканти] попробують, як голод пече (Леся Українка);

Доводилось і через болота брести, і в лісах ховатися, і днювати біля кіп та стогів – всього попробували (А. Шиян).

3. перев. з інфін. Зробити спробу виконати якусь дію, роботу; спробувати.

Він попробував вивести сю співанку своїм здоровим вівчарським голосом, але ні, якось не йшло (І. Франко);

Хтось подає думку попробувати пробратись по дну рову (О. Гончар);

На ній [продухвині] стоїть бовдур дерев'яний. Попробував його хитнути – де там! (Г. Хоткевич);

// тільки наказ. сп. попро́буй, розм. Спромогтися виконати, здійснити що-небудь.

Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Я. Щоголів);

Для хлібороба це страх яке каліцтво, попробуй з однією ногою орати і сіяти, косити і молотити (І. Цюпа).

4. перев. з інфін. Зважитися, насмілитися.

Чужі всі були, чужі доокола. Вороги. Знала, що якби попробувала розказати кому-будь, .. то й він би зрадив (Г. Хоткевич);

Най лиш попробують – я покажу їм! Візьму-таки костура! (Д. Павличко);

// тільки наказ. сп. попро́буй, попро́буйте, розм. Уживається як погроза або як застереження не робити чого-небудь.

– Не смійтеся, – кажу, – як розсердите мене, то я вам і вікна повибиваю. – Попробуй, – кажуть, – то ми тебе зв'яжемо і під нари кинемо! (О. Стороженко);

– Ось ну-ну! – грізно глянувши та зложивши кулаки, каже [голові] Чіпка. – Ось попробуй... Ось тобі хрест – голова на в'язах не всидить! За що ти мене в'яжеш, га? (Панас Мирний).

(1) Попро́бувати ща́стя – те саме, що Спро́бувати / про́бувати ща́стя (уда́чі) (див. спро́бувати).

Хома хотів попробувати щастя (М. Коцюбинський).