попрокидатися
ПОПРОКИДА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док.
Прокинутися після сну (про всіх або багатьох); проснутися.
Попрокидалися діти, повставали, зараз – їсти (Сл. Б. Грінченка);
От і попрокидались птичі самочки, лупнули очицями, зацмокали носиками... (Г. Квітка-Основ'яненко);
В понеділок раненько попрокидались гості й балакали, лежачи в клуні на сіні (І. Нечуй-Левицький);
// перен. Сповнитися рухом, звуками тощо (про ліси, луки і т. ін.).
Весною .. усе попрокидалось після довгого сну (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)