попруга

ПОПРУ́ГА, и, ж.

1. Частина кінської збруї – широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко).

Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Ю. Смолич);

Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу, зняв сідло, повід, ніби назавжди звільняючи його від рабства (З. Тулуб);

Верхівець зупинив коня. Він поклав йому на шию поводи, якийсь час постояв на стременах, встав, відпустив попругу і дав йому вхопити трави (С. Чорнобривець).

2. перен. Довга вузька смуга чого-небудь.

Край неба жевріло рожевим огнем; горіло і миготіло ясним полум'ям. Серед того зарева стовпом стояла кривава попруга (Панас Мирний);

Та ба, ось межа! Ся попруга вузька Несильну їх [бідняків] силу роздерла на части [частини] (І. Франко);

* У порівн. Мов синім вишита попруга, діброву річка проріза... (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. попруга — попру́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. попруга — див. пояс  Словник синонімів Вусика
3. попруга — -и, ж. 1》 Частина кінської збруї – широкий ремінь, що його затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко). 2》 перен. Довга вузька смуга чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попруга — ПОПРУ́ГА (частина кінської збруї), ТРОК, ПІДПРУ́ГА заст. Кінь виривається з теплих попруг — Що йому холод, як воля всміхається! (Б. Олійник); Прив'язав сакви до троку, взяв коня за повід (збірник "Українські поети-романтики 20-40-х років XІX ст.  Словник синонімів української мови
5. попруга — Попру́га, -ги, -зі; -ру́ги, -ру́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. попруга — ПОПРУ́ГА, и, ж. 1. Частина кінської збруї — широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко). Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Смолич, V, 1959, 698); Сагайдачний підвівся, обійшов коня...  Словник української мови в 11 томах