попруга

ПОПРУ́ГА, и, ж.

1. Частина кінської збруї — широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко).

Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Смолич, V, 1959, 698);

Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу, зняв сідло, повід, ніби назавжди звільняючи його від рабства (Тулуб, Людолови, II, 1957, 512);

Верхівець зупинив коня. Він поклав йому на шию поводи, якийсь час постояв на стременах, встав, відпустив попругу і дав йому вхопити трави (Чорн., Визвол. земля, 1950, 111).

2. перен. Довга вузька смуга чого-небудь.

Край неба жевріло рожевим огнем; горіло і миготіло ясним полум’ям. Серед того зарева стовпом стояла кривава попруга (Мирний, І, 1954, 317);

Та ба, ось межа! Ся попруга вузька Несильну їх [бідняків] силу роздерла на части [частини] (Фр, X, 1954, 178);

*У порівн. Мов синім вишита попруга, діброву річка проріза… (Тич., II, 1957, 235).

Значення в інших словниках

1. попруга — попру́га іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. попруга — див. пояс  Словник синонімів Вусика
3. попруга — -и, ж. 1》 Частина кінської збруї – широкий ремінь, що його затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко). 2》 перен. Довга вузька смуга чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попруга — ПОПРУ́ГА, и, ж. 1. Частина кінської збруї – широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко). Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Ю.  Словник української мови у 20 томах
5. попруга — ПОПРУ́ГА (частина кінської збруї), ТРОК, ПІДПРУ́ГА заст. Кінь виривається з теплих попруг — Що йому холод, як воля всміхається! (Б. Олійник); Прив'язав сакви до троку, взяв коня за повід (збірник "Українські поети-романтики 20-40-х років XІX ст.  Словник синонімів української мови
6. попруга — Попру́га, -ги, -зі; -ру́ги, -ру́г  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)