попруга
ПОПРУ́ГА, и, ж.
1. Частина кінської збруї — широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко).
Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Смолич, V, 1959, 698);
Сагайдачний підвівся, обійшов коня, послабив йому попругу, зняв сідло, повід, ніби назавжди звільняючи його від рабства (Тулуб, Людолови, II, 1957, 512);
Верхівець зупинив коня. Він поклав йому на шию поводи, якийсь час постояв на стременах, встав, відпустив попругу і дав йому вхопити трави (Чорн., Визвол. земля, 1950, 111).
2. перен. Довга вузька смуга чого-небудь.
Край неба жевріло рожевим огнем; горіло і миготіло ясним полум’ям. Серед того зарева стовпом стояла кривава попруга (Мирний, І, 1954, 317);
Та ба, ось межа! Ся попруга вузька Несильну їх [бідняків] силу роздерла на части [частини] (Фр, X, 1954, 178);
*У порівн. Мов синім вишита попруга, діброву річка проріза… (Тич., II, 1957, 235).
Значення в інших словниках
- попруга — попру́га іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- попруга — див. пояс Словник синонімів Вусика
- попруга — -и, ж. 1》 Частина кінської збруї – широкий ремінь, що його затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко). 2》 перен. Довга вузька смуга чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- попруга — ПОПРУ́ГА, и, ж. 1. Частина кінської збруї – широкий ремінь, який затягують попід черевом коня, закріплюючи сідло (чи сіделко). Чабан Федь похапцем сідлав коня, затягуючи міцно попругу (Ю. Словник української мови у 20 томах
- попруга — ПОПРУ́ГА (частина кінської збруї), ТРОК, ПІДПРУ́ГА заст. Кінь виривається з теплих попруг — Що йому холод, як воля всміхається! (Б. Олійник); Прив'язав сакви до троку, взяв коня за повід (збірник "Українські поети-романтики 20-40-х років XІX ст. Словник синонімів української мови
- попруга — Попру́га, -ги, -зі; -ру́ги, -ру́г Правописний словник Голоскевича (1929 р.)