попухнути

ПОПУ́ХНУТИ і рідко ПОПУ́ХТИ, хну, хнеш, док.

Зробитися, стати пухлим (про всіх або багатьох; про частини тіла).

Розійшлися [ченці] по трапезах І трапезували І день і ніч, аж попухли (Т. Шевченко);

[Іван:] Давайте зараз усіх перецілую. [1-й парубок:] Губи попухнуть так, що і люльки не можна буде смоктать (С. Васильченко);

// Дістати набряки внаслідок тривалого голодування.

[Горпина:] Доки діждуть [мати з дітьми] до нового хліба, чисто попухнуть з голоду (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. попухнути — попу́хнути дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. попухнути — і рідко попухти, -хну, -хнеш, док. Зробитися, стати пухлим (про всіх чи багатьох; про частини тіла). || Дістати набряки внаслідок тривалого голодування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. попухнути — (аж) ву́ха пу́хнуть / попу́хли, зі словоспол. хо́четься кури́ти. Дуже, нестерпно. — Пособити прибіг? От спасибі ж тобі! А я думаю, хто б мене підмінив, бо курити хочеться, аж вуха попухли (А. Дімаров).  Фразеологічний словник української мови
4. попухнути — ПОПУ́ХНУТИ і рідко ПОПУ́ХТИ, хну, хнеш, док. Зробитися, стати пухлим (про всіх або багатьох; про частини тіла). Розійшлися [ченці] по трапезах І трапезували І день і ніч, аж попухли (Шевч., І, 1963, 269); [Іван:] Давайте зараз усіх перецілую.  Словник української мови в 11 томах
5. попухнути — Попухнути, -немо, -нете гл. Опухнуть. Попухли ноги. Він зовсім хворий, в його волосся попухло, — насмѣшка надъ здоровымъ, жалующимся на болѣзнь.  Словник української мови Грінченка