попівство

ПОПІ́ВСТВО, а, с., розм.

1. збірн. Те саме, що духове́нство.

У Мадріді дзвонять дзвони, Всіх скликають до собору, А в соборі тиск попівства, Дим кадильний в'ється вгору (В. Самійленко);

Яскравими барвами з відтінком глуму І. Франко змальовує [в оповіданні “Розбійник і піп”] ту частину попівства, яка безжалісно обдирала своїх парафіян (із журн.).

2. Служіння релігійному культу.

Син побачив вкінці, що нема що робити, та пішов до семінарії.., а потому-таки відрікся попівства (Н. Кобринська);

Найняв [Купа] для охорони міського порядку кільканадцять десятків гайдуків і молодого ката, недавнього бурсака, що проміняв попівство на катівство (О. Ільченко);

// Сан попа.

Давайте попівство за дванадцятилітню науку (Сл. Б. Грінченка).

3. зневажл. Те саме, що попі́вщина 1.

Попівство, разом з клерикалізмом всякого розбору, ще міцне в Галичині, але тим більше треба з ним боротись, а не потурати йому (Леся Українка).

4. Попова садиба.

Ми спокійно двір минули І на попівство всі звернули; Старого із саней знесли, Огріли і оберегли (І. Франко);

– Матушка цілоденно товчеться на своєму попівстві і все бурботить, що тепер настало не життя, а один розор (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. попівство — Крім прямого значення, ще в розумінні: попова садиба [II] — попівська садиба [IV,X] — садиба, житло попа [VII]  Словник з творів Івана Франка
2. попівство — попі́вство іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. попівство — -а, с., розм. 1》 збірн. Те саме, що духовенство. 2》 Служіння релігійному культу. || Сан попа. 3》 зневажл. Те саме, що попівщина 1). 4》 Попова садиба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. попівство — ДУХІВНИ́ЦТВО (служителі релігійного культу), ДУХОВЕ́НСТВО, СВЯЩЕ́НСТВО, ПОПІ́ВСТВО розм. (попи). Як помер Гафіз, то правовірне мусульманське духівництво в Шіразі не захотіло було ховати його, бо вважало Гафіза за єретика-вільнодумця (А.  Словник синонімів української мови
5. попівство — Попі́вство, -ва, -ву  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. попівство — ПОПІ́ВСТВО, а, с., розм. 1. збірн. Те саме, що духове́нство. У Мадріді дзвонять дзвони, Всіх скликають до собору, А в соборі тиск попівства, Дим кадильний в’ється вгору (Сам., І, 1958, 192); Він [Ю.  Словник української мови в 11 томах
7. попівство — Попівство, -ва с. 1) Званіе священника. Давайте попівство за дванадцятилітню науку. О. 1862. VIII. 22. 2) Священническій домъ, дворъ. Дві дівки, служниці на попівстві. МУЕ. III. 50. 3) соб. Попы, священники. Наїхало... попівства повен двір. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка