попівський
ПОПІ́ВСЬКИЙ, а, е, розм.
1. Прикм. до піп.
Життя попівське так ув'язнене в одвічні рами .. Прикріплене до непорушної доктрини (Г. Хоткевич);
О. Василь їздив до благочинного або на з'їзди попівські (М. Коцюбинський);
По всьому повіті сливе він знав усіх батюшок і матушок, знав усіх попівських дітей, усіх дочок (І. Нечуй-Левицький);
Він мало не силоміць затягнув до себе молодого терориста, і той залишився задоволений і попівським харчуванням, і попівнами (М. Стельмах);
// Належний попові.
Весь вільний час свій Раїса пересиджувала в попівській господі (М. Коцюбинський);
// Як у попів, як належить попам.
Поки ще там не попівська освіта і т. п., а тим часом люди собі горло ріжуть, шукаючи правди (Леся Українка);
Одягнутий він був у довгу свиту, схожу на попівську рясу (С. Добровольський);
// Власт. попам.
Хоч до їди в мене й попівська натура, Та, на лихо, один живіт, одна і шкура (П. Гулак-Артемовський);
Дав слово бути в 8 годин увечері, а зовсім його не було .. Завтра я тобі дам, твоїй совісті попівській! (Панас Мирний);
* У порівн. – То вже нащо вам, ученим, оте ворогування? Чи й ви завидющі, немов попівські очі? (М. Стельмах);
Вовче горло, а попівське око (Номис).
2. Стос. до попівства (у 1, 2 знач.).
Їй, як і братові, набрид попівський стан (Н. Кобринська).
Словник української мови (СУМ-20)