попівський

ПОПІ́ВСЬКИЙ, а, е, розм.

1. Прикм. до піп.

Життя попівське так ув'язнене в одвічні рами .. Прикріплене до непорушної доктрини (Г. Хоткевич);

О. Василь їздив до благочинного або на з'їзди попівські (М. Коцюбинський);

По всьому повіті сливе він знав усіх батюшок і матушок, знав усіх попівських дітей, усіх дочок (І. Нечуй-Левицький);

Він мало не силоміць затягнув до себе молодого терориста, і той залишився задоволений і попівським харчуванням, і попівнами (М. Стельмах);

// Належний попові.

Весь вільний час свій Раїса пересиджувала в попівській господі (М. Коцюбинський);

// Як у попів, як належить попам.

Поки ще там не попівська освіта і т. п., а тим часом люди собі горло ріжуть, шукаючи правди (Леся Українка);

Одягнутий він був у довгу свиту, схожу на попівську рясу (С. Добровольський);

// Власт. попам.

Хоч до їди в мене й попівська натура, Та, на лихо, один живіт, одна і шкура (П. Гулак-Артемовський);

Дав слово бути в 8 годин увечері, а зовсім його не було .. Завтра я тобі дам, твоїй совісті попівській! (Панас Мирний);

* У порівн. – То вже нащо вам, ученим, оте ворогування? Чи й ви завидющі, немов попівські очі? (М. Стельмах);

Вовче горло, а попівське око (Номис).

2. Стос. до попівства (у 1, 2 знач.).

Їй, як і братові, набрид попівський стан (Н. Кобринська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me