попівський

ПОПІ́ВСЬКИЙ, а, е, розм.

1. Прикм. до піп.

Життя попівське так ув’язнене в одвічні рами.. Прикріплене до непорушної доктрини (Хотк., II, 1966, 352);

О. Василь їздив до благочинного або на з’їзди попівські (Коцюб., І, 1955, 324);

По всьому повіті сливе він знав усіх батюшок і матушок, знав усіх попівських дітей, усіх дочок (Н.-Лев., І, 1956, 141);

Він мало не силоміць затягнув до себе молодого терориста, і той залишився задоволений і попівським харчуванням, і попівнами (Стельмах, І, 1962, 266);

// Належний попові.

Весь вільний час свій Раїса пересиджувала в попівській господі (Коцюб., І, 1955, 328);

// Як у попів, як належить попам.

Поки ще там не попівська освіта і т. п., а тим часом люди собі горло ріжуть, шукаючи правди (Л. Укр., V, 1956, 168);

Одягнутий він був у довгу свиту, схожу на попівську рясу (Добр., Ол. солдатики, 1961, 28);

// Власт. попам.

Хоч до їди в мене й попівська натура, Та, на лихо, один живіт, одна і шкура (Г.-Арт., Байки.., 1958, 141);

Дав слово бути в 8 годин увечері, а зовсім його не було.. Завтра я тобі дам, твоїй совісті попівській! (Мирний, V, 1955, 327);

*У порівн. — То вже нащо вам, ученим, оте ворогування? Чи й ви завидющі, немов попівські очі? (Стельмах, І, 1962, 491);

Вовче горло, а попівське око (Номис, 1864, № 8064).

2. Стос. до попівства (у 1, 2 знач.).

Їй, як і братові, набрид попівський стан (Кобр., Вибр., 1954, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me