попід
ПОПІ́Д, прийм., із знах. і оруд. в. Сполучення з прийм. попі́д виражають:
Просторові відношення
1. із знах. і оруд. в. Уживається при означенні предмета або місця;
// з оруд. в. Уживається при позначенні предмета, покриву, шару і т. ін., під сподом або на зворотному боці яких відбувається дія або міститься що-небудь.
Ідуть до церкви, а збирають каміння... кладуть за пазуху... Хтось бачив сокиру... попід полою... (М. Коцюбинський);
Коли береза ранньої весни Попід корою грає світлим соком, – Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистій пробиває отвір І радісно до рани припадає Устами спраглими (М. Рильський);
// з оруд. в. Уживається при позначенні середовища, в глибині якого відбувається дія або міститься хто-, що-небудь.
Мірно чалапали ноги. Щось наче велике жувало попід водою, жувало й ковтало згуки (М. Коцюбинський);
Попід землею йде далекий зброї гул... (В. Сосюра).
2. з оруд. в. Уживається при позначенні особи або предмета, нижче від яких відбувається що-небудь або знаходиться хто-, що-небудь.
Він сидів охляп на коні, довгі ноги в важких черевиках бовтаються в коня попід пузом (Григорій Тютюнник);
Від тих довгих вій аж наче легка тінь лягла Шурі попід очима (О. Гончар);
Тільки-но баклан вирине із здобиччю, пелікан одразу ж вихоплює її й ховає у свій місткий мішок попід дзьобом (з наук.-попул. літ.).
3. із знах. і оруд. в. Уживається при позначенні предмета або місця.
4. із знах. і оруд. в. Уживається при позначенні предмета або місця;
// із знах. і оруд. в. Уживається при позначенні предмета або місця.
Обставинні відношення
5. із знах. і оруд. в., рідко. Уживається при позначенні явища або об'єкта дії.
Не розважиш у смерті мене, Одіссею, Краще б я там на горі ратая бідним рабом Землю робив попід сонцем пекучим, останній з смертних (М. Зеров).
6. із знах. і оруд. в. Уживається при позначенні способу виконання якої-небудь дії.
Незабаром увіходить Мелхола, дуже стара жінка; її ведуть попід руки дві рабині (Леся Українка);
Напрацьованими великими руками бере [мати] попід пахви сина і тягне снігами, не чуючи ні ваги, ні втоми (М. Стельмах);
Він брав свій глечик, підв'язаний попід вінця мотузком, і, розмахуючи ним, як мазницею, пхався до кухонного віконечка (Григорій Тютюнник);
Грицько, як миша, нирнув попід руками і затерся між людьми (Панас Мирний);
А ззаду – під руки і, обхвативши попід грудьми, до болю хтось тиснув і хрипло: – Ах ти ж, падлюко! (А. Головко).
Причинові відношення
7. із знах. і оруд. в. Уживається при позначенні предмета, від дії якого відбувається або утворюється що-небудь.
Немов попід копита орд схилилася трава (Л. Первомайський).
Відношення міри
8. із знах. в. Уживається при позначенні межі, до якої сягає висота чого-небудь.
За садком видко було чиюсь хатину стареньку, снігові намети підходили їй аж попід віконечка (Леся Українка);
Трава аж попід руки.
Об'єктні відношення
9. із знах. і оруд. в. Уживається при позначенні предмета або місця.
Словник української мови (СУМ-20)