попідводити
ПОПІДВО́ДИТИ, джу, диш, док., кого, що.
1. Підвести багатьох до кого-, чого-небудь (по одному або групами).
2. Намалювати рівні смуги знизу або з країв чого-небудь у багатьох місцях.
Дівчина побілила хату, попідводила призьби жовтогарячою глиною (з переказу);
// Накласти косметичну фарбу смугами (про багатьох; у багатьох місцях).
На спині підмостив [Сашко] невеличкий горб, щоб виглядати сутулим. Потім попідводив зморшки на лобі і біля рота (Л. Смілянський);
* У порівн. – Жовтий [Зінько], як віск, а худий, як скіпка, ще й очі позатягало, а під їми [ними] мов хто чорним попідводив (Б. Грінченко).
3. Підняти багато чого-небудь догори.
Виноград, весінньої пори Діждавши знов, почувся враз на силі І попідводив лози догори (І. Вирган);
// Вивести з лежачого або опущеного положення що-небудь (про багатьох).
Всі матушки попідводили голови й глянули на вікно (І. Нечуй-Левицький);
Попідводити руки.
4. Звести на ноги, в сидяче або напівсидяче положення багатьох.
Словник української мови (СУМ-20)