порада

ПОРА́ДА, и, ж.

1. Пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті; рада.

Воно [товариство] .. помагало йому у його праці – то добрим словом, то розумною порадою (Панас Мирний);

[Карпо:] Людина ви поважна, тямуща, багатьом порада ваша у пригоді може стати (В. Собко);

// Повчання, напучення.

Уся щира суть моралістичних Саадієвих порад зводиться в “Голістані” до правила: “Не будь вовком, тільки ж не будь і вівцею, щоб тебе вовки не з'їли” (А. Кримський);

– Мені набридли її поради й повчання! (О. Донченко);

// Сприяння, допомога в якій-небудь справі.

Хома не знав, у яких се сторонах голодують люди, .. йому ввижалася сила голодних, змарнілих, сумних людей, що з туги та голоду мало не гавкають, як пси, і нізвідки поради немає бідолашним... (М. Коцюбинський).

2. Спільне обговорення яких-небудь питань, обмірковування чого-небудь з кимсь; рада.

Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду З булавами, з бунчугами [бунчуками] Збирать на пораду (Т. Шевченко);

Гіца мовчки лежав у кутку, але часом скликав усіх, і тоді над ним нависали три чорні голови й велись таємні поради (М. Коцюбинський);

У бригаду на пораду Запросили їх обох (С. Воскрекасенко).

3. розм. Те, що заспокоює, сповнює радістю; втіха, відрада.

І марить молодий чумак про родинні втіхи з любою дружиною, і веселішої співає сопілка – його порада, його розвага єдина в далекій дорозі... (М. Коцюбинський);

– Прокляті! щоб ви не знали утіхи в старих літах, щоб ви не мали поради в своїх дітях! – шептав він (Панас Мирний);

Не зазнала ти змалку поради, Ані ласки від гордих людей (І. Манжура).

Дава́ти / да́ти пора́ду див. дава́ти;

Нема́ (нема́є) пора́ди див. нема́;

Пора́ди проси́ти (пита́ти, шука́ти і т. ін.) див. проси́ти;

(1) Пора́ди (ра́ди) проха́ти – те саме, що Пора́ди проси́ти (пита́ти, шука́ти і т. ін.) (див. проси́ти).

Зібрав Тарас козаченьків – Поради прохати (Т. Шевченко);

Коли піп з гостем посідали на лавках у хаті, .. Тихович оповів свою пригоду та прохав ради (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. порада — пора́да іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. порада — Рада, ПРОПОЗИЦІЯ, вказівка, б. з. навід; (фахівця) консультація; П. повчання, напучення; ФР. поміч <н. нема нізвідки поради>; ЖМ. розрада, втіха.  Словник синонімів Караванського
3. порада — Намова, направа, наука, напучення, наущання, повчання, рада Фразеологічні синоніми: батьківська наука; батьківська порада; добра порада; доладня рада; мудра порада; мудре слово; хитра порада  Словник синонімів Вусика
4. порада — [порада] -дие, д. і м. -д'і  Орфоепічний словник української мови
5. порада — -и, ж. 1》 Пропозиція, вказівка, як діяти за яких-небудь обставин, допомога добрим словом у скруті; рада. || Повчання, напучення. || Сприяння, допомога в якій-небудь справі. Слухати поради. Давати пораду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. порада — пора́да: ◊ ви́пхайся зі своєю пора́дою → випхатися  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. порада — Вартійша старого порада, ніж молодого робота. Про важливість поради старших людей, які мають великий життєвий досвід. Щоб дати пораду, треба казати до ладу. Нагадують, що порада повинна бути розумною.  Приповідки або українсько-народня філософія
8. порада — НАСТАНО́ВА (конкретні поради, рекомендації з боку старшого або досвідченішого, як слід правильно робити, поводитися в тих чи інших випадках); НАПУ́ТТЯ, НАПУ́ЧЕННЯ, НАПУ́ЧУВАННЯ (добрі побажання, повчальні слова...  Словник синонімів української мови
9. порада — ПОРА́ДА, и, ж. 1. Пропозиція, вказівка, як діяти в яких-небудь обставинах, допомога добрим словом у скруті; рада. Воно [товариство]..  Словник української мови в 11 томах
10. порада — Порада, -ди ж. Совѣтъ; помощь. Піду та сяду в зеленому саду, чи не прийде щасливая доля та до мене на пораду. Мет. 366. Час приходить умірати, нікому поради дати. Макс. (1849). 78. ум. порадонька, порадочка. Я до вас на порадоньку йду. Мил. 184.  Словник української мови Грінченка