поранок

ПОРА́НОК, нку, ч., розм., діал.

Ранок.

Другої днини .. я покидав руснацьке село, розбуджене до праці чудовим літнім поранком (М. Коцюбинський);

До поранку йшли розмови... Скільки віри та надій! (П. Грабовський);

Шумуйте весни – дні, ярійте, вечори, поранки, шліть нам усмішки лукаві! (В. Стус).

Значення в інших словниках

1. поранок — пора́нок іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. поранок — див. ранок  Словник синонімів Вусика
3. поранок — -нку, ч., діал. Ранок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поранок — РА́НОК (частина доби після ночі), ПОРА́НОК розм., РА́ННЯ розм., ПОРА́ННЯ розм.; СВІТА́НОК, СВІТА́ННЯ, СВІТ розм., СВІТА́НЬ поет., РО́ЗСВІТ поет., РОЗСВІТА́ННЯ поет., РОЗСВІТА́НОК рідше, ПЕРЕДДЕ́НЬ рідше, ПЕРЕДДЕ́ННЯ рідше (пора доби перед сходом сонця).  Словник синонімів української мови
5. поранок — ПОРА́НОК, нку, ч., діал. Ранок. Другої днини.. я покидав руснацьке село, розбуджене до праці чудовим літнім поранком (Коцюб., І, 1955, 261); До поранку йшли розмови… Скільки віри та надій! (Граб., І, 1959, 397).  Словник української мови в 11 томах