порано
ПО́РАНО, ПОРА́НУ, присл., розм., діал.
Рано, дуже рано.
Мені й їсти не хочеться .. Мабуть, того, що порано встали (Ганна Барвінок);
Одного разу він, вернувшися з ковальні порано, спіткав у себе в хаті того парубка (Б. Грінченко);
Пробудилась дівчина порану, Одяглася красна якнайліпше, Вийшла, стала у чистому полі (Л. Первомайський);
До сходу сонця, ой, ще ж порану Синів помила і причесала (М. Гірник).
Словник української мови (СУМ-20)