порано

ВРА́НЦІ (УРА́НЦІ) (у ранковий час), ЗРА́НКУ, РА́НКОМ, РА́НО, ЗРА́ННЯ, ЗАРА́ННЯ, СПОЗАРА́НА, СПОЗАРА́НКУ, СПОЗАРА́ННЯ, ЗАРА́НІ розм., ПОРАНЕ́НЬКУ розм., ЗАРА́ННЄ заст., ЗАРА́НА діал., ПОРА́НО діал., ПОРА́НУ діал. (досить рано). Вранці, коли піднялося сонечко, ми вирушили до річки (О. Досвітній); Уранці я не втерпів і знову побіг до ковальні (Б. Грінченко); Зранку захмарило і довго сіяло на землю холодну, дрібну мжу (Григорій Тютюнник); Сьогодні він не спав цілу ніч. Лише ранком задрімав якусь годину (І. Микитенко); Рано, разом з сонцем, прокинулась і Харитя (М. Коцюбинський); В Обухівку Давид прийшов зарані — саме школярі сходились до школи (А. Головко); Сонечко за тучу сховалось зараннє (Г. Квітка-Основ'яненко); Газдині топлять зарана (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. порано — по́рано прислівник рано незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. порано — див. рано  Словник синонімів Вусика
3. порано — порану, присл., діал. Рано, ранньої пори.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порано — ПО́РАНО, ПОРА́НУ, присл., розм., діал. Рано, дуже рано. Мені й їсти не хочеться .. Мабуть, того, що порано встали (Ганна Барвінок); Одного разу він, вернувшися з ковальні порано, спіткав у себе в хаті того парубка (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. порано — ПО́РАНО, ПОРА́НУ, присл., діал. Рано, ранньої пори. Мені й їсти не хочеться.. Мабуть, того, що порано встали (Барв., Опов.., 1902, 73); Одного разу він, вернувшися з ковальні порано, спіткав у себе в хаті того парубка (Гр.  Словник української мови в 11 томах
6. порано — По́рано нар. Рановато. Квітки робленої було ще надівати не дає: порано ще каже, небого, ще вигуляйся, підіймись на кірх, — тоді й квітки. Г. Барв. 65. Порано встала. Г. Барв. 73.  Словник української мови Грінченка