поранній

РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Кожна пташка, освіжена ранковою прохолодою, заливається, розлягаючись на всякі голоси (Панас Мирний); Над засніженою кригою пломеніло ранішнє небо (М. Трублаїні); Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Смужечка бліда Поранішнього світла, як вода, Струмує крізь малесеньке при стелі Віконце з ґратами (М. Рильський); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу, приминали поранкові тіні (М. Стельмах); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. поранній — пора́нній прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. поранній — -я, -є, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. || Признач. для ранку.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поранній — Я, -с, інд.-авт. Те саме, що ранній. Коли проводять нас поранні пристрасті, вони — ведуть. (ЗД:141).  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. поранній — ПОРА́ННІЙ, я, є, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Тихо. Тільки птаство пурхає, співа та щебече, та поранній вітрець ледве шелестить листом (Марко Вовчок); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Леся Українка);...  Словник української мови у 20 томах
5. поранній — Пора́нній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. поранній — ПОРА́ННІЙ, я, є, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Тихо. Тільки птаство пурхає, співа та щебече, та поранній вітрець ледве шелестить листом (Вовчок, VI, 1956, 322); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах