поранній
ПОРА́ННІЙ, я, є, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий.
Тихо. Тільки птаство пурхає, співа та щебече, та поранній вітрець ледве шелестить листом (Вовчок, VI, 1956, 322);
Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Л. Укр., І, 1951, 27);
От, розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся (Рильський, II, 1946, 214);
// Признач. для ранку.
Стежкою раз у раз проходили пани, а найбільш панії в туалетах легких поранніх (Л. Укр., III, 1952, 525).
Словник української мови (СУМ-11)