1. Словник української мови в 11 томах

поранній

ПОРА́ННІЙ, я, є, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий.

Тихо. Тільки птаство пурхає, співа та щебече, та поранній вітрець ледве шелестить листом (Вовчок, VI, 1956, 322);

Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Л. Укр., І, 1951, 27);

От, розбиваючи поранню тишину, Хвостом ударивши об сизувату воду, Враз короп кинувся (Рильський, II, 1946, 214);

// Признач. для ранку.

Стежкою раз у раз проходили пани, а найбільш панії в туалетах легких поранніх (Л. Укр., III, 1952, 525).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поранній — пора́нній прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. поранній — -я, -є, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. || Признач. для ранку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поранній — Я, -с, інд.-авт. Те саме, що ранній. Коли проводять нас поранні пристрасті, вони — ведуть. (ЗД:141). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. поранній — ПОРА́ННІЙ, я, є, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Тихо. Тільки птаство пурхає, співа та щебече, та поранній вітрець ледве шелестить листом (Марко Вовчок); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Леся Українка);... Словник української мови у 20 томах
  5. поранній — РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Словник синонімів української мови
  6. поранній — Пора́нній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)