поренчата

ПОРЕНЧА́ТА, ча́т, мн., діал.

Поручні, бильця.

Троє молодих людей сидять на поренчатах, що одділяють море од вулиці (М. Коцюбинський);

Дівчина перейшла через греблю, ступила на місток на лотоках, сперлась на поренчата й задивилась не так на воду, як на свою вроду (І. Нечуй-Левицький);

Дівчина вийшла з води, повиснувши на гнутих білих поренчатах (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. поренчата — поренча́та множинний іменник поручні, бильця діал.  Орфографічний словник української мови
2. поренчата — -чат, мн., діал. Поручні, бильця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поренчата — Чат, мн., діал. Поручні, бильця. Що не сподівався, недовірку, лиха ждав, а не хотів добром. Потім ще й поріг переступила сперлась об поренчата й мовчить. (П-2:150-151).  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. поренчата — ПО́РУЧНІ (невисока огорожа по краях містка, балкона, сходів тощо), БИ́ЛЬЦЯ, ПОРУ́ЧЧЯ, ПЕРИ́ЛА рідко, ПОРУЧА́ТА заст., ПОРЕНЧА́ТА заст. Вони стояли на містку, на довгім-довгім містку з залізними поручнями, дивились одне на одного (Ю.  Словник синонімів української мови
5. поренчата — ПОРЕНЧА́ТА, ча́т, мн., діал. Поручні, бильця. Троє молодих людей сидять на поренчатах, що одділяють море од вулиці (Коцюб., II, 1955, 427); Дівчина перейшла через греблю, ступила на місток на лотоках, сперлась на поренчата й задивилась не так на воду...  Словник української мови в 11 томах
6. поренчата — Поренчата, -чат с. Перила. Лохв. у. Левиц. Пов. 328.  Словник української мови Грінченка