порепатися
ПОРЕ́ПАТИСЯ, ається, док., розм.
Утворити, дати тріщини (від спеки, холоду, надмірного тиску і т. ін.).
Як увійшли у степ, так зробилась превелика засуха, порепалась земля (О. Стороженко);
Картина за лиманом була дуже пишна. Гори неначе поламались та порепались балками до самого долу (І. Нечуй-Левицький);
Будівлі, що вціліли, порепалися потворними зигзагами (О. Гончар);
// Покритися болючими тріщинами (про шкіру на обличчі, кінцівках і т. ін.).
За ті три дні її і не пізнати: запали очі, набрякли-розчервонілись; запалі щоки – ще дужче позападали; обличчя почорніло; губи порепались (Панас Мирний);
– От ноги порепалися, болять... (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)