породний

ПОРО́ДНИЙ, ПОРІ́ДНИЙ, а, е.

1. Прикм. до поро́да 1.

Організація племінної роботи дозволила докорінно поліпшити породний склад стада (із журн.);

Важливою умовою дальшого розвитку тваринництва є піднесення племінної справи, поліпшення порідних якостей худоби (з газ.);

// Власт. певній породі.

Вміст [жиру] в молоці залежить від породних та індивідуальних особливостей корів, їх годівлі й утримання (з наук.-попул. літ.).

2. с. г., рідко. Те саме, що поро́дистий 1.

Одним з ефективних способів підвищення продуктивності птахівництва є розведення породної високопродуктивної птиці (з наук. літ.);

Відомо, що порідна худоба при однакових умовах годівлі, догляду і утримання дає більше продукції (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. породний — поро́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. породний — див. порідний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. породний — ПОРО́ДИСТИЙ (про тварин — який має яскраво виражені ознаки доброї породи), ЧИСТОКРО́ВНИЙ, КРО́ВНИЙ рідше, ЧИСТОПОРІ́ДНИЙ (ЧИСТОПОРОДНИЙ), ЧИСТОПЛЕМІННИЙ, ПОРІ́ДНИЙ (ПОРО́ДНИЙ) с.-г. Дівчата й молодиці корів доїли. А корови ж у нас добрячі, породисті (Є.  Словник синонімів української мови
4. породний — ПОРО́ДНИЙ див. порі́дний.  Словник української мови в 11 томах