породний

ПОРО́ДНИЙ, ПОРІ́ДНИЙ, а, е.

1. Прикм. до поро́да 1.

Організація племінної роботи дозволила докорінно поліпшити породний склад стада (із журн.);

Важливою умовою дальшого розвитку тваринництва є піднесення племінної справи, поліпшення порідних якостей худоби (з газ.);

// Власт. певній породі.

Вміст [жиру] в молоці залежить від породних та індивідуальних особливостей корів, їх годівлі й утримання (з наук.-попул. літ.).

2. с. г., рідко. Те саме, що поро́дистий 1.

Одним з ефективних способів підвищення продуктивності птахівництва є розведення породної високопродуктивної птиці (з наук. літ.);

Відомо, що порідна худоба при однакових умовах годівлі, догляду і утримання дає більше продукції (з публіц. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me