порожнем

ПОРОЖНЕ́М, присл., розм.

1. Без вантажу або без пасажирів.

Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села (М. Коцюбинський);

– Хай біжать [олені] порожнем, поласують у нас свіжою травицею (О. Іваненко);

– Весь мій вантаж пішов пасажирською швидкістю до міста N .. А я порожнем заїхав на дві доби всього до вас (Є. Кротевич).

2. Без людей, без мешканців.

Пересельці багато покидали хат, от і стояли вони порожнем (Грицько Григоренко).

Значення в інших словниках

1. порожнем — порожне́м прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. порожнем — присл., розм. 1》 Без вантажу чи без пасажирів. Вернутися порожнем — повернутися звідкись ні з чим, нічого не діставши. 2》 Без людей, без мешканців.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. порожнем — ПОРОЖНЕ́М (без вантажу, без пасажирів), ВПОРОЖНІ́ (УПОРОЖНІ́), ПОРОЖНЯКО́М. Вірка вернулася порожнем. Теж була одягнена бідно, хоч і не виглядала старчихою (Б. Харчук); По дорозі збоку, саме місток переїхали, валка упорожні вертається додому (А.  Словник синонімів української мови
4. порожнем — ПОРОЖНЕ́М, присл., розм. 1. Без вантажу або без пасажирів. Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села (Коцюб., II, 1955, 78); — Хай біжать [олені] порожнем, поласують у нас свіжою травицею (Ів., Вел.  Словник української мови в 11 томах
5. порожнем — Порожне́м нар. Порожнемъ. Порожнем їхати. Зміев. у.  Словник української мови Грінченка