1. Словник української мови у 20 томах

порожнем

ПОРОЖНЕ́М, присл., розм.

1. Без вантажу або без пасажирів.

Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села (М. Коцюбинський);

– Хай біжать [олені] порожнем, поласують у нас свіжою травицею (О. Іваненко);

– Весь мій вантаж пішов пасажирською швидкістю до міста N .. А я порожнем заїхав на дві доби всього до вас (Є. Кротевич).

2. Без людей, без мешканців.

Пересельці багато покидали хат, от і стояли вони порожнем (Грицько Григоренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порожнем — порожне́м прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. порожнем — присл., розм. 1》 Без вантажу чи без пасажирів. Вернутися порожнем — повернутися звідкись ні з чим, нічого не діставши. 2》 Без людей, без мешканців. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. порожнем — ПОРОЖНЕ́М (без вантажу, без пасажирів), ВПОРОЖНІ́ (УПОРОЖНІ́), ПОРОЖНЯКО́М. Вірка вернулася порожнем. Теж була одягнена бідно, хоч і не виглядала старчихою (Б. Харчук); По дорозі збоку, саме місток переїхали, валка упорожні вертається додому (А. Словник синонімів української мови
  4. порожнем — ПОРОЖНЕ́М, присл., розм. 1. Без вантажу або без пасажирів. Вечорами дехто запрягав коні і порожнем вимикався на ніч з села (Коцюб., II, 1955, 78); — Хай біжать [олені] порожнем, поласують у нас свіжою травицею (Ів., Вел. Словник української мови в 11 томах
  5. порожнем — Порожне́м нар. Порожнемъ. Порожнем їхати. Зміев. у. Словник української мови Грінченка