порок

ПО́РОК.

ПОРО́К, у, ч.

1. Негативна риса, вада кого-, чого-небудь, що заслуговує на загальний осуд.

Один був порок за пан-отцем .. – горілочку любив (Панас Мирний);

Коли в ранній творчості Шевченко критикував окремі пороки тодішнього суспільства, то в поемі “Сон” він викриває порочність усієї кріпосницько-самодержавної системи (з наук. літ.).

2. заст. Аморальна поведінка, розпуста.

Карав він [пророк] сміливо порок, Життя осуджував негоже (П. Грабовський).

3. Фізична вада, каліцтво.

До патології новонароджених належать: 1) пошкодження при родах, 2) аномалії і природжені пороки розвитку (з наук. літ.).

△ (1) Поро́к се́рця – стале ураження клапанів серця, а також отворів, що закриваються цими клапанами; вада серця.

Здебільшого ревматизм призводить до формування пороків серця (з наук.-попул. літ.);

– На грязі, – сухо звелів Воронцов, знаючи, що в окопах бойової охорони грязюки було по пояс .. – Пороки серця і всі інші пороки як рукою зніме (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. порок — порок чи вада? У масовій свідомості побутує назва хвороби порок серця. Але це не одна якась конкретна недуга, а загальне означення вад серця. Лікують природжені й набуті вади. Серед них розрізняють клапанні, ревматичні, органічні, декомпенсовані.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. порок — поро́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. порок — -у, ч. 1》 Негативна риса, вада кого-, чого-небудь, що заслуговує на загальний осуд. 2》 заст. Аморальна поведінка, розпуста. 3》 Фізична вада, каліцтво. Порок серця — стале ураження клапанів серця, а також отворів, що закриваються цими клапанами; вада серця.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. порок — Вада, хиба, ґандж, ханджа, слабість, хвороба, брак  Словник чужослів Павло Штепа
5. порок — Стінобитне знаряддя  Словник застарілих та маловживаних слів
6. порок — ВА́ДА (негативна ознака кого-, чого-небудь; те, що є невигідним, незручним для когось), НЕДО́ЛІК, ХИ́БА, ДЕФЕ́КТ книжн., МІ́НУС книжн., ГАНДЖ розм., ПОРО́К розм., ПРОГА́ЛИНА рідше, ПРОВИ́НА рідше, БОЛЯ́ЧКА розм. рідше, НЕДОСТА́ЧА розм.  Словник синонімів української мови
7. порок — ПОРО́К, у, ч. 1. Негативна риса, вада кого-, чого-небудь, що заслуговує на загальний осуд. Один був порок за пан-отцем.. — горілочку любив (Мирний, І, 1954, 215); Коли в ранній творчості Шевченко критикував окремі пороки тодішнього суспільства...  Словник української мови в 11 томах