поростати
ПОРОСТА́ТИ, а́є, недок., ПОРОСТИ́, те́; мин. ч. порі́с, росла́, ло́; док.
1. чим. Вкриватися по поверхні якою-небудь рослинністю.
Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Панас Мирний);
Стіна від вогкості вже почала поростати мохом (Ірина Вільде);
Величні гори навколо поросли стрункими ялинами, .. фісташками і непрохідними хащами малини (З. Тулуб);
// Обростати навкруги, з усіх боків якою-небудь рослинністю.
Потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть (Т. Шевченко);
* Образно. Тоді тільки ідея набирає вартості, коли поростає тілом, переводиться в життя (М. Коцюбинський);
// Покриватися, заростати волоссям, шерстю, пір'ям і т. ін.
Пташенята у кубельці пір'ям поростають (Уляна Кравченко);
Гаряче світло .. блищало на тонесеньких золотих волосинках, якими поросли ті кремезні руки (М. Коцюбинський).
2. розм. Виростати густо, у великій кількості; розростатися, займаючи великий простір (про рослини).
Геть-геть по ланах поростають, як зелені сади, як виногради, густі та чорні кропиви (С. Васильченко);
На високих місцях поріс, як джунглі, сивий полин (М. Коцюбинський);
[Дружки:] Ой дружечки, помалу йдіть, Нашого винограду не топчіть, Бо наш виноград скрізь поріс (М. Кропивницький);
* Образно. І за могилою могила, Неначе гори, поросли (Т. Шевченко);
// Виростати (про волосся, шерсть, пір'я і т. ін.).
Од великого розуму і роги поростуть (Номис);
З їжака сміявся лис: – В тебе чуб не так поріс, Це не чуб – якийсь клубок Чи то голок, чи шпильок (М. Стельмах).
3. тільки док., розм. Стати високим, вирости (про дерева, трави і т. ін.).
Вже поросли верби й вишні, посаджені Миколою над Раставицею, а Микола не приходив (І. Нечуй-Левицький);
Льон поріс високий, аж до колін (С. Чорнобривець);
// Ставати стиглим; дозрівати (про злаки).
Хліб поріс, прийшли жнива (Я. Щоголів);
// Стати дорослим, дійти зрілого віку (про всіх або багатьох).
Перші його дочки повмирали, а менші поросли й вже трохи засиділись в паннах (І. Нечуй-Левицький).
4. тільки док. Прорости, дати паростки, покільчитися.
Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами: то поросли вербові кілки тинів (І. Нечуй-Левицький);
Пізниться з своїм господарством усяка вдова .. То затекло, то не довезли, то у полі у копах стоїть, поросло (Ганна Барвінок).
◇ Доро́га (сте́жка) те́рном (ожи́ною, кропиво́ю і т. ін.) поросла́ (заросла́) див. доро́га;
Кістки́ траво́ю поросту́ть див. кі́стка;
(1) Мо́хом порости́ (обрости́ і т. ін.):
а) давно забутися.
Що було, то мохом поросло (прислів'я);
Часи князів і бояр поросли мохом (І. Франко);
б) постаріти.
Одна на другу [ворони] позирали; Неначе три сестри старі, Що дівували, дівували, Аж поки мохом поросли (Т. Шевченко);
(2) Пороста́ти / порости́ в пі́р'я – те саме, що Вбива́тися / вби́тися в колодочки́ (в пі́р'я) (див. вбива́тися¹).
Він тоді іно що почав поростати в пір'я; закуп того дому був перший крок до його пізнішого багатства (І. Франко);
(3) Порости́ мо́хом:
а) давно минути, забутися, зникнути і т. ін.
Що було, те мохом поросло (прислів'я);
б) зістарітися, постаріти (про людину).
Одна на другу [ворони] позирали; Неначе три сестри старі, Що дівували, дівували, Аж поки мохом поросли (Т. Шевченко);
в) стати бездушним, черствим і т. ін.
Коли б могли Вони збудить луну і розтриюдить рани В серцях людей, що мохом поросли .. Тоді б замовкли вже самі собою Кайданів брязкіт і такі слова... (Леся Українка);
(4) Порости́ траво́ю (те́рном, би́ллям і т. ін.) – давно перестати існувати; щезнути навіки, забутися.
Багато хто із цих панів соромиться свого становища, .. шукають навіть виходу – хто в “мочемордії”, хто у збиранні та виданні народних старих пісень (як Лукашевич!), хто у журбі за тим, що вже минуло і поросло травою... (Василь Шевчук);
Було та минуло – вже й порохом припало й терном поросло, – думав Ломицький, – небагато часу минуло, а вже мені обридло життя, монотонне та безцвітне... (І. Нечуй-Левицький);
Повставай із могил, що було та биллям поросло (Л. Первомайський);
// тільки порости́ траво́ю. давно умерти, загинути.
– Нема Кирдяги. – А Прокопович? – І Прокоповича, і Череватого, і Нареченого, і Демида .. – Поросли травою (О. Довженко);
Се́рце мо́хом (цві́ллю і т. ін.) обросло́ (поросло́ і т. ін.) / оброста́є (пороста́є і т. ін.) див. се́рце;
Се́рце обросло́ (поросло́) мо́хом див. оброста́ти;
(5) Терна́ми порости́ – занепасти, запустіти.
Стоїть нива народна облогом, Бідний край мій тернами поріс (П. Грабовський);
Уже́ й мох порі́с див. мох.
Словник української мови (СУМ-20)