поростати
ПОРОСТА́ТИ, а́є, недок., ПОРОСТИ́, те́; мин. ч. порі́с, росла́, ло́; док.
1. чим. Вкриватися по поверхні якою-небудь рослинністю.
Низьке місце, де протікала по весні вода, поросло широкою жирною травою, оситнягом (Мирний, І, 1954, 248);
Стіна від вогкості вже почала поростати мохом (Вільде, Сестри.., 1958, 312);
Величні гори навколо поросли стрункими ялинами,.. фісташками і непрохідними хащами малини (Тулуб, В степу.., 1964, 116);
// Обростати навкруги, з усіх боків якою-небудь рослинністю.
Потечуть Веселі ріки, а озера Кругом гаями поростуть (Шевч., II, 1953, 292);
*Образно. Тоді тільки ідея набирає вартості, коли поростає тілом, переводиться в життя (Коцюб., І, 1955, 170);
// Покриватися, заростати волоссям, шерстю, пір’ям і т. ін.
Пташенята у кубельці пір’ям поростають (У. Кравч., Вибр., 1958, 123);
Гаряче світло.. блищало на тонесеньких золотих волосинках, якими поросли ті кремезні руки (Коцюб., І, 1955, 61).
◊ Кістки́ траво́ю поросли́ (поросту́ть) чиї — минуло (мине) дуже багато часу після чиєїсь смерті.
[Кармелюк:] Не чекайте ж, люди, добра од них [панів], бо й кістки ваші травою поростуть, а ви його не діждетесь! (Вас., III, 1960, 486);
Мо́хом порости́ див. мох;
Пороста́ти (порости́) в пі́р’я — те саме, що Вбива́тися (вби́тися) в колодочки́ (в палки́, в пі́р’я і т. ін.) ( див. вбива́тися²).
Він тоді іно що почав поростати в пір’я; закуп того дому був перший крок до його пізнішого багатства (Фр., V, 1951, 275);
Сте́жка (дорі́жка і т. ін.) поросла́ те́рном (траво́ю, кропиво́ю і т. ін.) — неможливо піти, поїхати куди-небудь; уже ніхто більше не ходить, не їздить кудись.
І стежечка-доріжечка, Яром та горою Утоптана до ворожки, Поросла травою (Шевч., II, 1963, 338);
Клену.. щоденнеє життя, Та тільки в храм святий і стежка кропивою Вся поросла: немає вороття! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 333).
2. розм. Виростати густо, у великій кількості; розростатися, займаючи великий простір (про рослини).
Геть-геть по ланах поростають, як зелені сади, як виногради, густі та чорні кропиви (Вас., II, 1959, 19);
На високих місцях поріс, як джунглі, сивий полин (Коцюб., II, 1955, 215);
[Дружки:] Ой дружечки, помалу йдіть, Нашого винограду не топчіть, Бо наш виноград скрізь поріс (Кроп., II, 1958, 64);
*Образно. І за могилою могила, Неначе гори, поросли (Шевч., II, 1963, 256);
// Виростати (про волосся, шерсть, пір’я і т. ін.).
Од великого розуму і роги поростуть (Номис, 1864, № 6503);
З їжака сміявся лис: — В тебе чуб не так поріс, Це не чуб — якийсь клубок Чи то голок, чи шпильок (Стельмах, Колосок.., 1959, 48).
3. тільки док., розм. Стати високим, вирости (про дерева, трави і т. ін.).
Вже поросли верби й вишні, посаджені Миколою над Раставицею, а Микола не приходив (Н.-Лев., II, 1956, 244);
Льон поріс високий, аж до колін (Чорн., Пісні.., 1958, 24);
Хліб поріс, прийшли жнива (Щог., Поезії, 1958, 290);
// Стати дорослим, дійти зрілого віку (про всіх або багатьох).
Перші його дочки повмирали, а менші поросли й вже трохи засиділись в паннах (Н.-Лев., III, 1956, 191).
4. тільки док. Прорости, дати паростки, покільчитися.
Усі вулиці в Вербівці ніби зумисне обсаджені високими вербами: то поросли вербові кілки тинів (Н.-Лев., II, 1956, 168);
Пізниться з своїм господарством усяка вдова.. То затекло, то не довезли, то у полі у копах стоїть, поросло (Барв., Опов.., 1902, 264).
Словник української мови (СУМ-11)