порою
ПОРО́Ю, присл.
Іноді, часом, час від часу.
Під липою старою Два умерших тліє. І ніхто їх не ховає, І ніхто не плаче, – Тільки ворон чорнокрилий Там порою кряче!.. (С. Руданський);
Ступав він дрібненько, швидко і легко, так що порою Оксен ледве встигав за ним (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)