портик
ПО́РТИК, а, ч.
Розміщена перед входом у будинок відкрита галерея, утворена колонами або стовпами, що підтримують перекриття.
Портик – ряд або кілька рядів колон, перекритих антаблементом (з фронтоном або без нього) перед входом в будинок (з наук. літ.);
На східцях коло церковних дверей, під портиком з п'ятьма стовпами, сиділа одним одна вже літня, дуже сумна й задумана панія (І. Нечуй-Левицький);
// Паркова споруда з відкритою колонадою замість зовнішньої стінки.
Тут і там у гущавині зелені траплялися альтанки, мисливські хатки чи просто портики (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)